Эк куда тебя занесло
Природа не устает подбрасывать нам загадки, а человечество - искать ответы на них. Тайны Бермудского треугольника, радиальных борозд острова Мальта, математических и астрономических познаний индейских племен и другие много веков подряд будоражат умы людей. В поисках разгадки этих явлений даже самые убежденные материалисты и атеисты нет-нет, да и приходят к мысли о божественном или космическом вмешательстве. Но... Нас там не было, своими глазами мы этих чудес не видели... А теперь и у нас появилась своя тайна. И называется она «лИк Киева».
Читать статью полностью
..На височенній гірській вершині — гігантська дримба. Коли сходить сонце, і перший промінь падає на сивометалеві вигини її тіла, — дримба на кілька хвилин загорається полум’ям, і тоді на вершині палає багаття. І той золотистий стовп нагадує ватру, що попереджує.
Про що?
Про те знає лише стара дримба, що вже віками стоїть на вершині. Коли над горами проноситься вітер — він помічає стару сиву дримбу, і грайливо пестить її легкими обіймами, і ледь чутно — ніжно і печально — відповідає йому дримба. А іноді над гірськими вершинами бушує вихор — і тоді вторить йому дримба протяжним гулом, і луна йде над горами, лякаючи полохливих мандрівників. А сміливим — дає нову силу у важкій дорозі. І гуде, гуде, виспівує стара дримба, а вітри знову й знову торкаються гудка, і змушують бриніти луною на всі гори.
А коли настає горобина ніч, і загуркочуть громи над гірськими вершинами, породжуючи ярі блискавиці, і полетять між небом і землею вогняні стріли, тоді завмре в очікуванні стара дримба, а в древній печері всередині гори стрепенеться старий Мольфар в очікуванні урочого часу. І настане мить, коли в саму дримбу вдарить блискавиця, і зрадіє стара дримба, дочекавшись того моменту, заради якого й поставили її тут бозна-коли. І по гудку, прямому, як стріла, ясному й міцному, як мольфарська дорога, піде вогняна стріла в землю, в гірську печеру, де вже давно чекає на неї старий Мольфар...
Дримба — це символ шляху мольфара. Окружність її — то звичайний людський шлях, від народження до смерті. Язичок же посередині (його називають миндик) тонкий, дзвінкий, виготовлений з найякіснішої сталі, що проходить на межі життя й смерті, але все-таки не торкається їх — це шлях мольфара, шамана, істоти, яка народилася, усвідомила себе і пізнала смерть, і шлях її з тої миті — тонкий і чіткий. А миндик — це блискавка, споконвічний знак мольфарства. Починається цей шлях посередині — коли людина найдальше і від народження, і від смерті. А закінчується там, де точка життя і точка смерті майже стикаються. Крім того, язичок завжди робиться з криці, у той час як ободок – із заліза. Криця – символ сили, метал, гартований вогнем. Це символ того, що коли людина усвідомлює в собі „блискавку в крові”, тоді починається шлях Мольфара... („Блискавкою в крові” називають здатність до магії та шаманського мистецтва індіанці в Центральній Америці – нащадки племен майя. Я вважаю, що цей термін якнайкраще підходить до визначення мольфарства і ще раз підтверджує наявність древніх зв’язків.)...
Можна тут згадати і про важдру — символ бога Шиви в індуїзмі, а також важливий езотеричний символ в тибетських та буддистко-японських традиціях. Важдра вважається символом духовного світу і перекладається, як „алмазна блискавка”. Формою вона теж дуже нагадує дримбу.
PS Михайло Нечай, мольфар с Верхнего Ясенова (Карпаты) упоминал о связи мольфаров с индейцами Центральной Америки. Кстати, закат культуры наска приходится на начало христианизации Киевской Руси...
Есть еще одно направление - сакральная геометрия (Друнвало Мельхиседек). Он неплохо описал символ "цветок жизни". Также интересен Анкх, проекции которого дают символы креста.
Александр Наумкин говорил об арабских цифрах как о схемах работы с чакрами...
Так что, девчата, без полевых работ не обойтись
Тем более сейчас идут праздники Спаса - сбора урожая
Такой вот спектр.
) креста след. конфигурации: равносторонний, на концах как бы насажены круги или сферы. Не трилистники.
