Украина - Новороссия. Война.

[Kadet]

Продолжение



============================
Предыдущие темы
Часть 1
Часть 2
часть 3
Часть 4
Часть 5

============================
Информация о гуманитарной помощи ЗДЕСЬ.

============================
Ссылки на новостные порталы об Украине и Новороссии ЗДЕСЬ.

[Эка]

Подборка "свидомого бреда"

"Украинский язык - один из древнейших языков мира... Есть все основания полагать, что уже в начале нашего летосчисления он был межплеменным языком" ("Украинский язык для начинающих". Киев, 1992).

"Таким образом, у нас есть основания считать, что Овидий писал стихи на древнем украинском языке" (Э. Гнаткевич "От Геродота до Фотия". Вечерний Киев, 26.01.93).

"Вполне возможно, что украинская лексика... несла терминологические, колонизационные, жизнеутверждающие заряды на все четыре стороны Света-Первокрая, осваивая и оплодотворяя иноязычные и малоязычные территории... Мы можем допустить, что украинский язык стал одной из живых основ санскрита... Украинский язык - допотопный, язык Ноя, самый древний язык в мире, от которого произошли кавказско-яфетические, прахамитские и прасемитские группы языков" (Б. Чепурко "Украинцы". Основа, №3, Киев, 1993).

"Украинская мифология - наидревнейшая в мире. Она стала основой всех индоевропейских мифологий точно так же, как древний украинский язык - санскрит - стал праматерью всех индоевропейских языков" (С. Плачинда "Словарь древнеукраинской мифологии". Киев, 1993).

"В основе санскрита лежит какой-то загадочный язык "сансар", занесенный на нашу планету с Венеры. Не об украинском ли языке идет речь? " (А. Братко-Кутынский "Феномен Украины". Вечерний Киев, 27.06.95).


"АРИИ (ории) - древнейшее название украинцев. Первые пахари мира. Приручили коня, изобрели колесо и плуг. Первыми в мире окультивировали рожь, пшеницу, просо. Свои знания о земледелии и народных ремеслах принесли в Китай, Индию, Месопотамию, Палестину, Египет, Северную Италию, на Балканы, в Западную Европу, Скандинавию. Племена ориев стали основой всех индоевропейских народов".
С. Плачинда "Словарь древнеукраинской мифологии". Киев, 1993

"Но отказывают украинцам в праве называться украинцами. И далеко не все помнят (или не желают помнить), что люди являются плодоносной ветвью украинского национального древа".
С.Джеджула, канд.ист.наук "Тысяча лет украинской диаспоры" (Вечерний Киев, 23.01.93)

Украинцы пошли дальше русских в подобном бреде
Что ж...это все только подтверждает то, что я писала в посте о гимне... чувство неполноценности. Может кого и обижу, но выглядит это именно так.
У нас хотя бы на гос.уровне похожий бред выкидывается и в школу не тянется..А вот подруга с Украины рассказывает, что её брат в школе преподает историю ...и он именно всё это вышеперечисленное и рассказывает детям

а это вообще свойственно многим неразвитым культурам......например, я была в Карачаево-Черкессии, так там экскурсовод тоже рассказывала, что карачаи(вот кто знает кто это такие?...их сто лет назад вообще не существовало), карачаи считают, что все языки мира произошли от карачайского(хотя у них очень примитивный алфавит, неполный) и первый человек, Адам, тоже был карачаем..........вобщем, самомнение на пустом месте

[mimo]

Марианна, так и будем Кадета поглаживать?

Согласен с Элизой. Если это продолжать поощрять, то я начну материться по политическим причинам.

Когда человек переходит на личности - это ещё можно стерпеть. Но, когда переходят на личности стран, республик и народов.. То это уже разжигание межнациональной розни. У нас есть такая статья на форуме?

[Айрим]

Скарлетт
ребята искренне полагают, что мозги промыты у нас
никакие мои логические доводы не приемлют, "вам жеж украинские ресурсы поблокировали что б вы правду не узнали", на этом обычно разговор и заканчивается
или продолжается так: "...у нас несколько сбитых вертолетов и самолет и пленники с новейшими российскими пзрк. Где они их взяли? В хозмаге как Путин сказал? Вот смотри Порошенко был в правительстве Януковича, Яценюк был главой нац банка. Как мы так стали резко нацистами из братьев, а?" и что бы я не отвеила, мои слова опровергаются
читать рекомендуют http://www.ukr.net/ и http://lb.ua/

[mimo]

jack, а зачем вы забанили девяточкина? Вы написали, что по его просьбе.. Так может и выпустите - по его просьбе?

[newl71]

Гестапо в центре Днепропетровска

И статья в целом, неожиданно годная как для русского сми
http://expert.ru/2014/06/9/kod-dostupa-k-vostoku/

[Natish]

Спойлер

Цитата:
Їдучи в Ізюм, я не збирався на війну: все одно не відрізняю БТР від БМП. Мене цікавили винятково соціальні аспекти. Настрої, особливо мирного населення. І я уявити не міг, що за розмову з солдатами біля сільмагу мене вважатимуть шпигуном.

Тепер я знаю, що таке "яма". Непросто поснідати, коли ти в наручниках, а очі й верхня частина голови замотані непрозорим скотчем. Але треба, до того ж швидко. Ти не знаєш, скільки ще тебе триматимуть. Тобі болить між очима і під ребрами. І тільки тут ти розумієш, що це війна.

- Ми повинні були все перевірити, - каже голос, бо очі зав'язані. – Сподіваюся, ви розумієте, що це було необхідно.

- Я розумію.

- І скажіть усім, із ким ви там спілкуєтеся, щоб у зону АТО так просто не їхали. Тільки з конкретною метою, тільки в конкретне місце.

Ізюм: мирний тил

Ізюм – містечко Харківської області, біля якої стоять українські війська.

43-рычний Анатолій зі Слов’янського району повертається з заробітків із Москви і вранці не може проїхати через закрите КПП.

- Мне бы только добраться. И будем с женой думать, что делать дальше. Куда мне деваться? Брать детей, жену и снова все начинать с нуля.

У нього троє дітей. Він десять років тому переїхав під Святогірськ із Донецька через екологічні причини. Анатолій як колишній екологічний активіст вважає, що "Слов’янськ повстав" через плани видобувати поряд сланцевий газ:

- Правда, потом сюда действительно несколько российских диверсантов пробралось, – каже він. – Но сначала все было из-за сланцевого газа. Протестовать еще при Януковиче начали.

- А при чем тут нынешняя власть? – не розумію я його логіки.

- Так они ж сказали: нам российский газ не нужен. А если здесь начнут добычу – по Донцу пластмасса потечет вместо воды, – переконує мене Анатолій.

Після початку АТО в Ізюмі з’явилися люди зі Слов’янська. За даними райдержадміністрації, таких у місті близько двохсот. Окрім того, люди виїжджають самостійно й не звертаються по допомогу. Я бачив в електричці кількох, які їхали в село до родичів. Іще інші мають дачі вздовж Донця й переїхали туди. Проблем із виїздом зі Слов’янська для цивільних практично немає: на КПП, де я був свідком, лише перевіряють документи й багаж.

У багатьох ізюмчан, з якими говорив, є родичі в Слов’янську.

- А что нам о них думать, – відповідає 49-річний Юрій на моє запитання про ставлення до ДНР. – Мы такие же, как они.

- Вы с оружием не воюете, – заперечую.

- Это да, – чухає голову Юрій і замовкає.

"Армия як армія" та "правосєки" в погонах

Я запитую в Ізюмі знов і знову, як ставляться до армії. Негативно ставляться переважно люмпенізовані люди, інтелігентніші ж кажуть:

- А как к ней относиться? Армия как армия. Это правительство мы не любим.

Попри нелюбов до Києва, агресії місцевого населення до солдатів на місцях практично непомітно. Вояків переважно жаліють: "Вони тут не з власної волі". Жінки називають військових "солдатиками". В перші дні носили їжу.
Юрій Шелест, керівник апарату Ізюмської райдержадміністрації

- Просто тих, хто проросійський, більше видно, вони вважають за потрібне висловитись. А проукраїнські люди більше ро---, аніж говорять.

Самих солдатів у місті мало. Один із тих, з ким вдалося поговорити, просив знову згадати про відому тему 95-ї житомирської бригади десантників: мовляв, за документами вони перебувають на навчанні, а по факту тут, на передовій. І гинуть. Того дня загинуло ще двоє.

Серед інших, із ким я встиг поговорити до затримання, настрій бойовий. Стверджували, що досі не зачистили місто лише тому, що не було чіткого наказу. "Але там Чечня", – казав один із десантників-контрактників. На прохання уточнити, знизав плечима: "Ну, там є чеченці. І взагалі".

Не всі налаштовані по-бойовому. Один просив назвати його прізвище, бо він давно мав бути комісований, у нього маленька дитина – двох років немає. Я дивився на нього, й хотілося плакати від безсилля: він думає, що я можу йому хоч чимось допомогти?

Уранці КПП було закрите, і я встиг обійти весь Ізюм. Інтерв’ю в райдержадміністрації, vox populi на вулицях. Побував навіть на вході в найцікавішу частину в місті, де, за чутками, стоїть "Правий сектор". Попри "секретність", усе місто знає, де розташовані підрозділи українських сил. Мене провели прямо до спорткомплексу за зарослями кущів у глибині парку.

Звісно, "Правий сектор" виявився брехнею. Там стояли полтавські міліціонери – звичайні оперативники та ППСники. Ввечері вони часом виходять у парк, у майках і тапочках, п’ють пиво, лузають насіння. Багато хто підкачаний і з короткою стрижкою. В Києві таких, не розбираючись, записали б у "тітушки", ну а тут – "правосєки".

Село і люди

КПП відкрили, але автобус на потрібне село так і не пустили. Село спеціально не називаю, хоча на місцях все одно всі все знають. Поїхав на таксі. Думав наївно: поспілкуюсь із селянами, потім ще раз – учетверте – подзвоню прес-секретарю, підійду до КПП табору, поговорю з солдатами, потім посплю – і назад.

Подзвонив сільському голові, він поселив мене в поштарки. Залишив у неї речі і пішов до людей.

Цікаве ставлення до армії. З одного боку, крім, власне, голови, селяни проти того, щоб тут стояли солдати. У них діти в дитсадку (до речі, обладнаному пластиковими вікнами за спільною програмою Євросоюзу та ООН), а поряд тепер постійно стріляють. У багатьох, знову-таки, родичі у Слов’янську й районі. З іншого боку – солдатам, знов-таки, носили їжу в перші тяжкі часи. Дівчата й розлучені жінки з солдатами фліртують.

- Ты смотри, – застерігає одна жінка іншу, розлучену. – А то солдатики – народ дружный. Один слезает, другой залезает.

Та сміється в кулак. Ввечері в неї побачення.

- К тебе? – питає подруга.

- Нет, на кофе вон там, – показує на сільмаг. – На кофе, все по-честному.

Навпроти сільради – звісно, сільський магазин. І там на терасі є солдати. Дехто нетверезий. Згадується розповідь одного з керівників АТО, що найтрагічніша історія з українськими військовими під Волновахою сталася через 10 ящиків горілки, які хлопцям завезли напередодні.

Ці хлопці в селі під Ізюмом сміються. І тут патруль.

Мене забрали разом із солдатами прямо біля магазину, як "незрозумілого".

Солдатів повели під трибунал, мене в "яму" до з'ясування особи. В списку акредитованих мене не знайшли.

Я був упевнений, що акредитований. Із редакції подзвонили в прес-службу СБУ, там дали інструкції. Відіслали копію паспорта, офіційний лист із печаткою. І я поїхав в Ізюм, як робив би в мирний час. Я попереджав прес-секретаря, що приїду в село, і не отримав заперечень. "Працюйте за власною програмою, тільки не потрапляйте в незрозумілі ситуації, як такі-то і ще отакі-то", – сказав мені він. Не знаю, про що це він, подумав я тоді, але я ж нікуди не ліз.

Помилка номер один: не отримав офіційної письмової цедули. Помилка номер два – спілкування з прес-секретарем тільки по телефону, без особистої зустрічі.

Утім, як виявилось потім, подібне стається і зі спеціалізованими військовими кореспондентами, які постійно на місці й мають усі можливі види акредитації. Комусь не дають працювати, когось б’ють через підозру роботи на ворога: Аркадій Бабченко – лише один із них , і теж не перший. Таке стається і з тими, хто постійно працює з "нашого" боку. Як потім скаже мені контррозвідник у масці, "а на войне, как на войне".

Журналісти – це жирні зелені мухи

Військовий патруль забрав мене в машину "за компанію" з солдатами. Командир патруля спершу хотів вигнати мене, а тоді передумав – забрав документи й посадив знов у машину. Я записав це в плюс нашій армії: справді, як це – не перевірити?

На КПП забрали фотоапарат і телефон. Теж логічно. Зав’язали очі й повели. Теж логічно: щоб не бачив, як обладнаний табір. Я сказав, де зупинився і якому з прес-секретарів дзвонив. Думаю, зараз перевірять і виведуть назад. У рюкзаку, який залишив для безпеки (щоб не думали, що там зброя) є додаткові посвідчення Спілки журналістів і військовий квиток. Усе легко перевірити.

Але мене привели в місце, яке серед знаючих називається "яма", хоча це було підвищення. Схоже, машина. І чую, що крім мене, в ній є ще хтось. Дихає. Мене попередили:

- Не розмовляти, а то буде застосовано фізичну силу.

Коли мене вивели і вперше вдарили, я навіть не зрозумів.

- У меня гибнут ребята! – пояснив мені голос.

У наметі мені розв’язують очі. Навпроти – люди в масках, з автоматами, ножами. Починається допит. Дивна гра: з одного боку, не вірять, що я журналіст, і питають, хто мене завербував. З іншого, окремо б’ють за журналістику.



Это журналисты виноваты, что гибнут мои ребята. Знаешь, как это происходит? Появляются идейные, как ты, и начинают раскачивать страну, – як потім виявиться, це про Майдан. – И журналисты. Если бы не журналисты, ничего этого бы не было. Это из-за тебя гибнут мои ребята.



Усе звідкись знайомо: щоб виправдати жорстокість, тебе ро--- особисто винним.

Це не все. Щоб виправдати її, людину треба дегуманізувати (за розумні слова мене теж окремо битимуть). Дегуманізувати – означає зробити "не-людиною":

- Знаешь, есть такая жирная зеленая муха. Говорят, она чует труп за сорок километров. И журналисты такие. У меня как только гибнут ребята, так сразу появляются журналисты. Ты сюда приехал делать имя на смерти моих ребят. Ты сначала сделай что-то для страны, а потом начинай писать.

Які закони?

В якийсь момент, лежачи на землі після того, як мене збили з ящика ударом берца в живіт, я таки запитав:

- Ви ж працюєте на українську державу. Тут що, закони не діють?

- Какие законы? Тут наших ребят убивают!

Закон один – військовий час. Але водночас не залишає відчуття, що все відбувається за інструкціями. Просто це інструкції воєнного часу замість мирних законів. Просто нам не кажуть, що тут війна: її називають "АТО".

Б’ють без садизму, дозовано і так, щоб нічого не зламати: по вухах, по животу, по вилицях, по шиї. Все решта – залякування. Лякають відрізанням вух, відрізанням сосків. Стріляють над вухом. Змушують за три секунди відповісти, "хто тебе завербував", із дулом пістолета в роті.

І ти все розповідаєш. Якби було що – розповів би все. І про ФСБ розповів би, і про ГРУ розповів би. Пройшлися по біографії й виявилося: можливо, я працюю не на Росію, а на ЦРУ. Як-як називалась та книжка Едварда Саїда, яку ти переклав на західний грант? Ах "Гуманізм і демократична критика"? Окремий удар за "гуманізм" і окремий за "демократичну".

Коли тобі приставляють до потилиці дуло автомата й питають, яку ти сповідуєш релігію, розумієш, що найгірше для країни сталося з нами за останні півроку - знецінення людського життя. Якщо смерть Нігояна чи Вербицького викликала хвилі обурення, то тепер – одним більше, одним менше...

В якийсь момент тобі здається, що логічним продовженням буде справді застрелити тебе й вивезти на той бік: мовляв, це зробили сепаратисти. Після побоїв це навіть не страшно, скоріше образливо. І в голові фраза "ні за х** собачий". Страшно навіть не за себе, а за рідних: тобі буде вже все одно, а їм – ні.

Спасибі, що армія

Дружина знайшла в моїй "електронці" контакти всіх прес-секретарів і вийшла-таки на того, з ким спілкувався я. Поки мене погрожували "передати десантникам", прес-секретар уже заспокоював дружину: "Не переживайте, він не у терористів, а в армії".

Бо вони все ж якось перевірили мене, хоча стверджували, що "ніхто мене не знає". Навіть у найгірші моменти я був радий, що це – армія. Можливо, працював стокгольмський синдром: я майже любив головного в масці, який мене допитував, у ті моменти, коли ми для перепочинку співали українські народні пісні. Можливо, я навіть у найгірші моменти розумів: тут дисципліна й рішення про мою долю прийматиме не виведений із рівноваги автоматник, а якийсь втомлений генерал. Я був радий і досі радий, що це була армія, а не якийсь самодіяльний загін.

Я підписав документ, що не маю претензій до дій службовців АТО. Й хоча підписував його під дулом автомата – я справді не маю претензій до конкретних дій конкретних службовців.

Бо, знову ж таки, розумію: усе відбувалося за інструкціями, які зараз діють замість закону. Просто ми, "цивільні салабони" (як мене назвали), не усвідомлюємо, наскільки війна відрізняється від миру – в тому числі для "мирного" населення. Навіть якщо цю війну називають АТО.

"Журналіст" – це все-таки привілейований статус. Мене було дуже легко перевірити. Мене відпустили через ніч. "Номер перший", який дихав у камері поруч, там уже довго. Я не знаю, хто він і за що він там: я боявся дізнатися зайве про іншу людину, щоб із мене не вибили цю інформацію. Знаю лише, що "номер перший" піднімав і тримав переді мною відро для сечі, щоб я торкнувся пальцями краю відра, щоби зміг влучити з зав’язаними очима і зв’язаними руками.

Інші люди

- Ти що думаєш, усі терористи ходять з автоматами і в кирзаках? – саркастично питали мене під час допиту.

До того, як стати "військовополоненим" і після я спілкувався з цивільними, що повтікали зі Слов’янська та Слов’янського району. Інших – підслуховував. Між собою вони часто називають терористів зі Слов’янська – "патріотами". Це інформація для роздумів про те, чому армії буде тяжко повністю "зачистити" регіон від терористів. А я думаю про те, що відбувається під час допиту таких цивільних, якщо вони потрапляють під допит. Як їм довести, що вони – не терористи?

З іншого боку: солдати української армії, які постійно ризикують життям. У голосах рядових, які водили й охороняли мене, відчувалося співчуття. А з іншими я спілкувався до затримання. У когось "бойовий дух" високий. Багато хто зі старших, заявляли мені контррозвідники, прийшов тому, що їх покликали командири рот. А хтось називає своє прізвище і каже, що давно демобілізований, а тут його знову призвали, й він уже був у "цій Чечні" під Слов’янськом і більше не хоче.

Коли я дивлюся зараз на сонце в Києві, все здається таким далеким і нереальним.

Найважче усвідомлювати: те, що сталося зі мною, – хоч і найгірше в моєму особистому житті (не так побої, як погрози "повільною смертю" і т.п.), але це – тільки малесенький епізод із хепі-ендом на тлі того, що відбувається загалом. Із багатьма людьми, в тому числі цивільними, невинними, відбуваються і продовжать відбуватися значно гірші речі.

Я ніяк не можу оформити все у стрункий текст. Цивільні біженці, що підтримують терористів. До скількох цивільних жервт може призвести зачистка? Контррозвідники, які кажуть, що винні в усьому – Майдан і журналісти. Випадкові люди, які потрапляють у полон. Є ж сотні людей у полоні терористів, упевнений - у полоні терористів значно гірше. Непередбачуваніше.

Й усе це погрожує стати систематичним.

Ті, хто думає, що знає правильний вихід, просто нічого не розуміє. В якийсь момент між побоями я просто сидів, дивився у брезентову стінку військового намета й бурмотів: "Не можу повірити. Не можу повірити". Я не можу повірити, що це відбувається в Україні.

Я пробую, пробую – й ніяк не можу оформити все у стрункий текст, як умів раніше. Я тільки у тисячу разів глибше зрозумів одне стародавнє побажання:

Мир вам!

http://www.theinsider.ua/politics/5391a2552f9c2/
Извините, переводить не буду, много текста

[Регина]

наши салютуют выстрелами. украинцы тоже салютуют? у меня такое впечатление сложилось.

phpBB [media]

[Natish]

Цитата:
Моя знакомая из-под Харькова, у которой брата мобилизовали, пишет:
...
Васька звонил и рассказал, что всех кто из Западной, забрали домой, демобилизировали. А те, кто с Харьковской области, всех оставили. И маме рассказывала медсестра, что ездит на Изюм забирать раненых и убитых, рассказала. Сейчас в Днепре и Харькове ездят и просто возле общежитий выхватывают хлопцев. Значит, будут теперь из Харькова посылать на Донбасс. Теперь харьковские врагами станут. Вот это да.

Добавлено спустя 35 секунд:
Ополченцы атаковали занятый Нацгвардией Украины аэропорт Луганска.

Ополченцы в среду утром атаковали занятый Нацгвардией Украины аэропорт Луганска. В аэропорту, по данным ополченцев, находится значительные силы Нацгвардии и большое количество бронетехники. "Аэропорт уже давно блокирован, и мы время от времени производим обстрел противника", — рассказал собеседник агентства. Он пояснил, что цель ополченцев "не убить всех, а принудить сдаться".

http://ria.ru/world/20140611/1011597971.html

[mimo]

kiN

Natish, ты знаешь, что бывает за искажение ника?

[Айрим]

http://ria.ru/world/20140611/1011597971.html

"Риа ру это лживая пропаганда откуда даже ген редактор и все корреспонденты уволились
Раша тудэй, риа ру, и весь русский телевизор к чертям"

читать рекомендуют http://www.ukr.net/ и http://lb.ua/

[acolyte]

Третьяков

О чём же должна заявить Россия, чтобы эта правда стала, наконец, фактом международной политики? О следующем:

Спойлер

1. С декабря 1991 года русский народ является самым большим разделённым народом Европы.

2. Россия ставит целью своей политики воссоединение русского народа, особенно в том случае, когда русские, оказавшиеся помимо своей воли на территории других государств, подвергаются каким-либо видам систематических и массовых преследований или дискриминации по национальному признаку, а особенно в случае прямой угрозы физического насилия или уничтожения с помощью оружия.

3. Большая отделённая часть русского народа, численностью до 25 миллионов человек, осталась в 1991 году на территории Украины. Причём русские граждане Украины живут на территории этой страны на своих землях.

4. Население возникшего в 1991 году государства Украина, помимо многочисленных национальных меньшинств, состоит из примерно равных по численности двух народов - украинцев и русских. Однако этот факт украинским государством не признан, а власти Украины при всех её президентах последовательно и целенаправленно проводили политику украинизации русского населения Украины.

5. У Украины был шанс создать своё государство как украино-русскую демократическую республику (федеральную или унитарную), в которой украинцы и русские пользовались бы равными правами во всех сферах - от политической до языковой, но этого не случилось. Более того, центральная власть Украины по собственной инициативе или под давлением украинских националистов сделала всё, чтобы помимо их воли «превратить русских в украинцев», а сам русский народ на Украине свести до уровня и статуса всего лишь «национального меньшинства», а не признать его как одну из двух (наряду с украинцами) государствообразующих наций Украины.

6. Весной 2014 года центральная власть Украины окончательно приняла идеологию «украинизма» (украинского национализма) как государственную идеологию и перешла к форсированному и насильственному строительству этнократического государства украинцев.

7. Русские и русскоязычные граждане Украины - в первую очередь жители юго-восточных областей Украины, но не только их - не пожелали признать эту идеологию, ибо она напрямую предписывала превращение их из русских граждан Украины в «украинцев». В ответ центральная власть Украины, сформированная в результате государственного переворота, перешла к прямому политическому и физическому преследованию всех несогласных. Более того, она допустила и даже институализировала вооружённый националистический (украинский) террор против русских.

8. Украинские националисты, перейдя к вооружённому физическому насилию против инородных граждан своей страны, развязали гражданскую войну на Украине. Русские вынуждены были перейти к самообороне, сначала политической, а затем и вооружённой.

9. Однако после того как центральная власть Украины встала в этой гражданской войне на одну сторону, а именно - на сторону украинских националистов, гражданская война на Украине превратилась в национально-освободительную войну русского населения Украины (в основном на территории Новороссии, то есть на землях своего исторического проживания) против националистической власти Украины и поддерживаемых ею незаконных формирований украинских националистов, часть из которых открыто исповедуют расистские, шовинистические и прямо нацистские идеи.

10. Россия не может рассматривать национально-освободительную борьбу многомиллионного русского населения против государственного и неофициального украинского национализма и за своё физическое выживание на своей собственной земле как внутреннее дело Украины, а посему будет принимать решения, исходя из реального понимания происходящего на территории, ранее признававшейся ею территорией суверенного государства Украина.

Вот в этом и состоит правда. И эту правду Россия обязана публично продекларировать и официально довести до сведения всех правительств мира и до ООН. Национально-освободительную войну части русского народа, оказавшейся на территории другой и враждебной этому народу страны, Россия не может не поддержать. А уж какими методами, вопрос даже уже не политический, а скорее технический.

http://svpressa.ru/politic/article/89530/

[Берендейка]

. Утку подхватили украинские СМИ, и фактом украинского общественного мнения стало то, что в Доме Профсоюзов сожгли «москальских империалистов»

Мне вот интересно, как смещаются нравственные аспекты быстро.
Москалей, значит, сжечь и замучить можно...
Никто уже и давно нигде не говорит, что УБИЙСТВО это вообще не способ решения проблемы.
Что должно быть законодательство, суд, решения государственных органов (а не суд Линча на улице).

Все почти, и с той, и с другой стороны лихорадочно определяют: КОГО убили?
Ааа, этих можно
Или
Неее, этих не нужно было


Вот еще один вариант окна Овертона

[Pola]

а то что на Украине ходят толпы фашистов с пртретом Бандеры и режут русских с криком "кто не скачет тот москаль" воспринимается как святая истина

нет, нет. Ну, что вы. Русские даже на миг не сомневаются в том как их любят украинцы. И всегда любили . Правда ведь?
А вообще , заигрались все и на всех уровнях.
Америка заигралась в роли хозяина всея планеты . Европа в свою экономическую значимость , которую давно подпёр Китай на самом деле. Украина в выплёскивании своего накопившегося негатива из-за низкого уровня жизни , вороватого правительства и генетической зависти . Плюс параллельно всех бесит то что казалось бы уже проигравшая холодную войну Россия пала окончательно, на самом деле поднимается, становясь конкурентом , а не сырьевым придатком как всем хотелось и мечталось.
Слишком многое сошлось на Украинской земле от политики и денег, до проявлений животных инстинктов.
Самое смешное и печальное одновременно это то что только России не выгодна нынешняя ситуация у себя под боком ни экономически, ни политически, ни стратегически, а именно её все и винят в происходящем. Ну, правильно , ведь ни США не признается в истинных мотивах и интересах, ни Европа, ни сама Украина.
Всё как то так чудовищно . (((

Спойлер

Даже Кадет и тот заигрался в копипастера.

[mimo]

Спойлер

. Утку подхватили украинские СМИ, и фактом украинского общественного мнения стало то, что в Доме Профсоюзов сожгли «москальских империалистов»

Мне вот интересно, как смещаются нравственные аспекты быстро.
Москалей, значит, сжечь и замучить можно...
Никто уже и давно нигде не говорит, что УБИЙСТВО это вообще не способ решения проблемы.
Что должно быть законодательство, суд, решения государственных органов (а не суд Линча на улице).

Все почти, и с той, и с другой стороны лихорадочно определяют: КОГО убили?
Ааа, этих можно
Или
Неее, этих не нужно было


Вот еще один вариант окна Овертона

Берендейка, согласитесь. Перво-наперво - остановить войну. Всеми правдами и неправдами. А потом уже - взывать к справедливости и мировому сообществу.

[Natish]

ты знаешь, что бывает за искажение ника?

ты скучаешь сегодня?

[Скарлетт]

12:40 / 11.06.
Похищенные на Украине журналисты LifeNews выступили в ООНВо Дворце Наций - Европейском отделении ООН в Женеве
Олег Сидякин и Марат Сайченко представили доклад на тему "Безопасность журналистов".

Спойлер

Сотрудники телеканала LifeNews выступили на 26-й сессии Совета ООН по правам человека. На ней были представлены 194 страны. Главная темой встречи стала безопасность журналистов и соблюдение прав человека на Украине, где продолжается так называемая антитеррористическая операция на юго-востоке.



- Сначала нас держали в яме из котрой переодически вытаскивали, для того чтобы добросить и избить. Нам неоднократно угрожали расстрелом. В Киев нас вообще перевозили в металлическом ящике, где сотрудники СБУ продолжали избивать и унижать нас. Четыре дня продержали в сырой маленькой камере, а потом отпустили, - заявил журналист LifeNews Олег Сидякин. - Своей свободой мы обязаны всем людям, которые встали на нашу защиту, поддержали кампанию SaveOurGuys, а также принципиальной позиции России.

Олег Сидякин и Марат Сайченко провели в украинском плену почти неделю. Они были арестованы 18 мая под Краматорском по нелепому подозрению в "пособничестве терроризму" и вызволены из плена в ночь на 25 мая.

Журналистов держали в плену, не допуская к ним ни адвокатов, ни даже членов миссии ОБСЕ. Служба безопасности Украины утверждала, что Марат и Олег не являются журналистами, а работают "под прикрытием".

Решающую роль в их освобождении сыграл Рамзан Кадыров. Представители главы Чечни в течение нескольких дней вели трудные переговоры с украинскими властями и руководителями СБУ, скрывавшими местоположение журналистов, не допускавшими к ним адвокатов и не позволявшими Марату и Олегу сделать хотя бы один звонок родственникам. Освобождение несколько раз срывалось, но в конце концов удалось достигнуть окончательной договоренности.

Владимир Путин несколько раз публично назвал обвинение журналистов в пособничестве терроризму "абсолютной чушью" и даже сравнил действия киевских властей по отношению к нашим репортерам с методами гестапо.

28 мая глава государства подписал Указ о награждении орденом Мужества телеоператора Марата Сайченко и корреспондента Олега Сидякина. Президент отметил их самоотверженность, мужество и отвагу.

Захват и жестокое обращение с журналистами превратилось на Украине в обыденность. Девятого июня сотрудники телеканала "Звезда" вернулись в Россию после трех дней в плену у украинских силовиков. И снова тот же сценарий - связанные руки, мешок на голове и подвал.

Шестого июня депутат и лидер Радикальной партии Украины Олег Ляшко выгнал из Верховной рады съемочную группу российского холдинга ВГТРК. Обвинив журналистов в том, что они являются “российскими шпионами”, он вытолкал их из здания парламента. Позже его действия осудила представитель ОБСЕ Дунья Миятович.
http://lifenews.ru/news/134846

[mimo]

ты знаешь, что бывает за искажение ника?

ты скучаешь сегодня?

Natish, тиха.. не флуди. Счаз Кадет будет ругаться.

[Natish]

Перво-наперво - остановить войну. Всеми правдами и неправдами. А потом уже - взывать к справедливости и к мировому сообществу

ага, одна печалька, мировое сообщество предпочитает обратный вариант событий-убить, а потом сопли жевать...Югославия.....тысячи жертв, до сих пор не оправились....а мировое сообщество готовит новые бомбежки

[Берендейка]

теперь мы будем поддерживать присутствие сил спецназа на театре операций вдоль восточного фронта НАТО в тренировочных целях

В общем, США готовится к войне...
Жаль только, что европейцы пока не понимают, что они сгорят от бомбы первыми

[Natish]

Путин и Меркель обсудили газовые переговоры
11.06.2014 - 08:17
Ход трехсторонних переговоров между Россией, Украиной и Евросоюзом по оплате Киевом задолженности за газ стал причиной телефонной беседы президента РФ Владимира Путина и немецкого канцлера Ангелы Меркель.

Российский политик рассказал, что делегация из Москвы уполномочена продолжить разговор с конструктивных позиций, надеясь на достижение взаимоприемлемой договоренности, несмотря на трудности, передает "Инвесткафе".

Предыдущий безрезультативный раунд переговоров комиссии не дал результатов. Следующий этап в формате Россия-Украина-ЕС начался вчера, 10 июня, однако позже стало известно, что он будет перенесен на утро среды, 11 июня. На данный момент цена на российское голубое топливо для Киева составляет $485 за тыс. куб. м, тогда как Украина желает закупать газ по $268 за тыс. куб. м.

Ранее глава Газпрома Алексей Миллер заявлял, что крайний срок урегулирования проблем по платежам за газ переносится с 9 на 10 июня, следовательно, на 11 число первого летнего месяца сдвигается введение предоплаты и возможное отключение газа Украине. Находясь на праздничных мероприятиях в честь 70-летия высадки союзников в Нормандии, президент РФ Владимир Путин предупредил своих европейских партнеров, что в случае реверса газа на Украину, Россия сократит поставки топлива на Запад.
http://www.segodnia.ru/news/141003

"Газпром" перенес введение предоплаты за газ для Украины на 16 июня

Глава корпорации Алексей Миллер заявил, что пошел на уступки для того, чтобы продолжить переговоры, которые в последние дни велись очень интенсивно.

"Газпром" вновь пошел навстречу Киеву. Срок введения режима предоплаты за поставляемый газ для Украины решено перенести на понедельник, 16 июня.
Об этом Миллер заявил по итогам переговоров с еврокомиссаром по энергетике Гюнтером Эттингером. http://lifenews.ru/news/134824

phpBB [media]

Добавлено спустя 3 минуты 11 секунд:
Киев обвинили в аннексии Крыма
11.06.2014 - 11:56
Спикер Госдумы Сергей Нарышкин обвинил Украину в насильственном присоединении Крыма в 1991 году. Об этом он заявил, выступая в Госдуме.

"По сути именно тогда, 23 года назад, была осуществлена аннексия Крыма, правда мирная, но это была действительно аннексия", — сказал Нарышкин, пишет "Обозреватель".

Политик напомнил, что еще в январе 1991 года в Крымской области прошел референдум о передаче Крыма Украине. Против этого проголосовало 93% жителей полуострова при явке 81%. По словам Нарышкина, насильственное присоединение Крыма к Украине стало возможным, в частности, из-за безответственности ряда российских политиков.
http://www.segodnia.ru/news/141015

Возбудить уголовное дело по лицам , чьи преступные деяния привели к насильственному присоединению Крыма к Украине, выкатить счет Украине за присвоение и незаконное использование аннексированной территории...