Продолжение радиопрограммы о балете "Катерина"...
http://marichka2.multiply.com/journal/item/63ПРЕМ"ЄРА КАТЕРИНИ У АВСТРАЛІЇ Mar 31, '08 1:37 AM
МАРІЧКА ГАЛАБУРДА – ЧИГРИН
Сідней, 29, 30 березня 2008
ПРЕМЄРА ПОСТАНОВКИ “Катерина”
в Сіднеї, Австралія Шевченківський місяць березень і вшанування пророка поета Тараса Шевченка в Сіднею, закінчилося постановкою балету-оперою на основі однойменної поеми Тараса Шевченка “Катерина” та його поем “Тополя” та “Гайдамаки”, - Сергія Макарова, народного артиста України, художного керівника українського танцювального театру “Сузіря” з Калґарі та чоловічого хору з міста Едмонтону. Макаров це називає “трилогія на творчість Шевченка”, але чомусь назвав її “Катерина” ( може для привабливості глядача).
Хореографічний танцювальний театр “Сузіря” був організований в листопаді 2004 року. Мені пояснили, що половина танцюристів з “Тризуба” зараз танцюють в “Сузірї”.
Чоловічий хор з’організований в 1984 році й довголітним дириґентом його був Орест Солтикевич (грали ми неодноразово їх записи пісень в наших радіопередачах в Сіднею). Склад хору мінявся. По смерті його основоположника, до 2007 року ним дириґував Григорій Малузинський, а тепер керівником хору є музика, донедавна з Дніпропетровська й Львова, - Світлана Лисогор.
Mинулого 2007 року ставилася постановка в Калґарі, в Едмонтоні, Вінніпезі.
В четвер 27.3.2008 відбулася в Сіднейській університетській залі премєра “Катерини” в Австралії.
Так, як багатьох глядачів й я чомусь була під вражінням, що ввесь концерт це постановка “Катерина”, зрештою, так і оголошувався концерт в наших газетах. Я й незапиталася підчас своєї переписки в Михайла Дощака, організатора концертового турне ансамблю по Австралії, про деталі. Була заскочена тим, що постановка була релятивно короткою ( 40 хвилин). А шкода, бо вона отримала високу оцінку чи не всіх присутніх.
Почалася вона увертюрою, музикою, такою направду чудесною, мельодійно-драматичною ( а як йнакше могло бути) яку написав львівський композитор Євген Досенко, який довгі роки працював у ансамблі танцю ім. Павла Вірського.
“Картина” відкрилася Шевченківською піснею “Думи мої ” й виходом на сцену сліпого кобзаря (Андрій Гладишевський), який співає думу “Зажурилася Україна....Встань мати, Україно, хай ланцюг порветься!”.
Добра, блискуча, техніка зокрема хлопців танцюристів, танці у їх виконанні, (навіть і хористи танцювали, - Макаров це називав ...“xop рухається, він діючий в акті”). Емоційно прозвучали патріотичні козацькі, веселі народні пісні у виконанні чоловічого хору. Масові сцени козаків з списами, шаблями, чарували своєю силою, легкістю і темпераментом. Й треба брати під увагу, що ми мали до діла з непрофесійними танцюристами, - а з молодю, аматорами (деяким по 15 – 16, 20 років, найстаршому 45 років, різниця віку у танцюристів доволі велика.) А вони сходилися на проби по 3 рази на тиждень і по 4 години танцювали, а може й більше.
Постановку можна прирівняти до “Запорожця за Дунаєм”, зокрема сцену молитви й повернення козаків в Україну, хоч не зовсім.
Макаров сказав мені, що: ...”поставити балeт-оперу на тему історії є доволі важко. Фантазія хореографа повинна дотримуватися історії й народних переказів, поем, віршів, які підтверджують, що Запорізькe військо було дуже здисціпліноване й здобувало багато перемог над ворогом. -…”І ми спробували це передати, зокрема силу запорізьких козаків. Відомо, що вони не лише воювали, а були жартунами. Так народились народні кроки, яких ми бачимо в українських танцях. Я передав свій власний погляд на творчість Шевченка. Це мій клясичний варянт.”
І Сергій Макаров цікаво передав всю історію козаків того часу, монголсько-татарської навали, драму кохання, яка сталася із Катериною (Oлександра Гладичевська – Наталя Ольшевська), танці й жарти козаків, їх готовість до війни, (…”Станьмо, браття Запорожці всі на бій ”, - ... “за Україну, за нашу свободу, гордий прапор козаків йде, “ – співалося в пісні), - втрата коханого Андрія (Кейл Галі - Kyle Haley) й друга по зброї на війні, який гине за волю батьківщини, - його тіло з поля бою друзі на плечах несуть, на тлі сценки, в якій Катерина з подругою на колінах у молитві за повернення коханого – (вона ще не знає, що він згинув й надіється на його повернення) - передача Катерині його шаблі й козацької шапки. Це потрясаюча картина, так чудово й зворушливо передана з відповідними піснями й насвітленням на сцені.
Я казала Сергієві Макаровому, що “по мені йшов мороз й я даремно пробувала стримувати сльози. Мені здається, що простими словами передати тобі всі мої вражіння, емоції неможливо...” !
Сергій, міцно мене обняв й сказав: -.. “я це хотів почути, значить доторкнувся твоєї душі ”.
Так, Сергій Макаров своєю постановкою, а Євген Досенко своєю музикою, пропустили через моє й сотень глядачів серце трагічну долю Катерини й неодної української жінки, яка продовж цілої історії України виглядала чи то чоловіка, чи то сина з війни. А при такій нагоді нагадуються недавні жертви молодих українських вояків в Афґаністані, Іраку чи республіках ще донедавна Юґославії, з найновішою її жертвою кілька днів тому, яких привозять додому в цинкових трунах!
...-“ Сильні емоції глядачів, то найкраща подяка за працю чи роботу для нас артистів”, - сказав мені Сергій Макаров, якого можу звати своїм другом. Надзвичайно талановитий цей друг, який в діяспорних умовах, повторююся, з дуже молодими аматорами створив таке чудо!
Нарахувала я на сцені 20 танцюристів – 15 співаків, піяністку й 2 акторів - 37 виконавців. ( може їх було й більше)
Уважаю, що постановка “Катерини” вдалася, - була серйозною, де треба жартівливою й врочистою. Словa Тараса Шевченка, що емоційно лунали з вуст співаків, перепліталися з музичними акордами, або перевтілювалося у візерунок танцю, й знов повторююся, я певна, що нікого з глядачів воно не залишило байдужим. Декорації як такої не було, була вона дуже скромною, (дивіться на знимки), а її й нетреба було, бо чудові козацькі костюми-жупани й пишні жіночі строї компенсували декорацію, яка могла би перенасичити сценки-картини або й загубитися. Все було зі смаком й професійно.
Постановка кінчається повторним виходом на сцену сліпого кобзаря з сином Катерини, який перебирає батьківську шаблю. Це образ надії, що майбутнє покоління продожуватиме боротьбу за незалежність батьківщини (“Запорожці, сили об’єднаймо, ворогів рубаймо”! – - співалося в пісні, ( що без сумніву означаєШевченка "кайдани порвіте"!)
Постійно підчас такого концерту, я вертаюся думками до сьогодення нашої Батьківщини й така постановка патріотичного напрямку запевняє (скільки разів ми це повторюємо), що народ з такою культурою, мистецтвом не можна отак собі стерти з лиця землі, ні голодоморами, ні війнами, ні чорнобильськими чи іншими катастрофами.
Коли порівняти постановку “Зимової казки”, яку Сергій Макаров ставив в нас в 2004 році з цією “Катериною”, то треба сказати, що остання була, як в Україні нераз кажуть – супер.
Ця постановка, яку Макаров назвав трилогією творчости Шевченка, а вона нам подалася під назвою “Катерина” не була точним переказом поеми Шевченка, в якій Катерина “закохалася в москаля, а Шевченко перестерігаяв “кохайтеся, чорнобриві та не з москалями, бо москалі чужі люди, роблять лихо вам, знущаються вами !”
В другій частині програми були танців (7), які відтворювали танцювальну культуру кількох реґіонів України, а поставлені за хореографією Павла Вірського, але були й хореографічні композиції Сергія Макарова: “Калина”, “Тропак”, “Тропотянка”, жіночий танок “Плескач”, “Буковинський танець”, “Козачок ”. Глядачі вітали танцюристів оваційними оплесками.
Чоловічий хор, який складається з понад 30 осіб, а до Австралії приїхало 15 співаків, співав дев’ять (9) пісень. Mожна виіменувати зокрема пісні “Як давно” (О.Підсуха-Гр.Китастий), лемківську пісню “Пливе кача”, “ Грай Кобзарю” (Т. Шевченко, Гр. Китастий).
Концерт закінчився традиційним “Гопаком”, який викликав бурю оплесків. Акробатичні етюди, море кольорів різнобарвних строїв заповнили сцену. Публіка викликувала танцюристів, 3 рази – 5 разів, не пам’ятаю, бо всі, хто сидів біля i навкруги мене плескали, голосно кричали “браво”!
А запитаєтеся, а як тим разом з строями? Мені подобалися в другій половині білі спідниці й сорочки з синім вишиттям. Жіночі строї в буковинському танці. Ага, і були фіолетові спідниці й цим разом пишні, пишні фіолетові вінки. Пригадуєте, фіолетовий колір - мій улюблений. Повторююся, всі макарівські вінки – чудові!
А клясика балету і цим разом була. Сергій Макаров 4 роки тому мене переконував і запевняв, що… “класика балету для нього щось святе і вона може лише доповнювати багацтво народного танцю”. І воно так, коли мова про постановку “Катерини”. Все було витончено, гармонійно, ніжно, гарно !
Сподіваюся, що розбуджений цим концертом в сіднейців “апетит” на чудово виконувані танці, пісні, музика в “Катерині”, (вже мені дзвонили 30.3., що і в Мельбурні сприйняли концерт наших канадійців оваційно), буде для нас запорукою, що Сергій Макаров з своїми артистами ще повернеться в Австралію з новою, подібною постановкою.
А ще хочу звернути увагу на те, що вийти з літака з далекої подорожі з іншого континенту, іншого клімату, не мати часу на аклиматизацію й на другий день виходити на сцену співати й танцювати – це подивогідне! А хто, хто, я це добре розумію й ставлюся до всіх виконавців з великою пошаною.
Вітаємо всіх вас, “канадійські” українські артисти. Ви молодці! Д’якуємо, що приїхали з концертом, бажаємо успіхів в майбутньому!
І приїжджайте до нас, а ми знову радо привітаємо вас !